Війна – не кіно: післямова до Канського фестивалю

У травні на Лазуровому узбережжі Франції закінчився 75-й ювілейний Канський кінофестиваль. Одним з головних питань, яке під час події цікавило багатьох українських кіношників та журналістів, що взяли участь у ньому, було те, чи готові організатори та міжнародний кіносвіт до cancel Russia – відміни або повного ігнорування країни-агресора та її культури щонайменше на час війни. Відповіді поки що не на користь України.     

30 травня на Луганщині під час евакуації українських громадян росіяни був убитий французький оператор телеканалу BFMTV Фредеріка Леклерк Імхофф. За годину президент Франції Емануель Макрон написав на своїй сторінці у Facebook, що журналіст зазнав поранення, коли був змушений тікати на гуманітарному авто разом з цивільними «від російських бомб».

17 травня, коли на Лазуровому узбережжі Франції відкрився один з найпрестижніших кінофестивалів, в українській «Десні» вбили щонайменше 87 українських військових. Літаком з Києва до  найближчого до Канн аеропорту – приблизно три години. Отже, усього за три-чотири години від місць запеклих боїв та обстрілів ракетами була гламурна набережна Круазетт, світові кінозірки та величезні натовпи туристів, котрі хотіли побачити і сфотографувати бодай здалеку відомих кіноакторів.

І хоча на урочистому відкритті з онлайн-промовою виступив наш президент, війна в Україні не особливо змінює життя у Франції, зокрема і культурне.  Адже перший Канський фестиваль, запланований на 1 вересня 1939 року, після нападу Гітлера на Польщу був скасований організаторами і відновлений лише у 1946 році, після закінчення Другої світової.

Чайковський приїздив у Київ, але це був не Київ

Країна-агресор, ініціатор, теперішньої війни, на перший погляд, не була представлена у Каннах, а російським журналістам було відмовлено в акредитації. Однак вже на другий день фестивалю відбулась прем’єра стрічки  Кіріла Сєрєбрєнікова «Жена Чайковського» – про композитора, котрий за походженням був українцем. За сюжетом він навіть приїжджає до Києва, хоч як у приватній розмові зазначив один з британських журналістів, котрий переглянув фільм, «не було помітно, що це Київ, це були просто кімнати будинку».

Не було помітно і те, що Серебряніков засуджує війну: його «нет войне» надто загальне. А коментар про потребу співчуття та допомоги російським солдатам, що воювали проти України, може вважатися схваленням російської агресії. Серебряніков – друг Суркова і його ніби політичний  «домашній арешт» був надто дивним, адже під час нього він зняв щонайменше дві картини. І все-таки у Каннах він отримав червону доріжку і прес-конференцію як «опальний» режисер (хоча до таких він звісно не належить).

Організатори фестивалю, напевне, висловили у такий спосіб поширену ліберальну позицію: ми проти «злочинної влади», а не опозиційної російської культури. Тобто де факто під час війни Канни не відмінили російську культуру, а дали їй зелене світло, дозволяючи таким чином країні-агресору і далі позитивно себе позиціонувати на міжнародній інтелектуальній арені.

А от справжнім ляпасом Україні можна вважати вручення Сергію Лозниці у такий час нагороди France Culture за внесок у кіномистецтво. Білорус за походженням Лозниця, котрий чомусь продовжує називати себе українським режисером через те, що колись мешкав у Києві, давно живе у Німеччині та ніколи не відвідував теперішні місця російських військових злочинів, свою промову використав не на підтримку України, а на захист російської культури, якій абсолютно нічого не загрожує. У той час як росіяни бомблять українські музеї та вбивають українських митців та їхніх близьких.

За кілька днів до цього українським павільйоні було проведено дискусію «Відміна російської культури: кіно як інструмент російської пропаганди і війни», одним з головних спікерів якої виступив Андрій Халпахчі. Зокрема, увагу присутніх було звернено на те, що задовго до війни російське кіно зображувало українців та інші національності відсталими і мершовартісними («Брат», «Тарас Бульба», «Крим»). Ті месседжі, які добре  прочитуються українцями і обурюють їх, на жаль, були мало зрозумілі західному світу.

Подія була дуже змістовною, та вона не отримала потужного розголосу і великої аудиторії  або через недостатню ПР-підтримку, або через те, що іноземні кіношники та журналісти були занурені у фестивальне життя. А війна в Україні вочевидь не є важливим питанням в їхній картині світу. Незважаючи на кількахвилинні овації та теплий прийом двох українських фільмів – «Памфір» та «Бачення метелика», які були представлені у двох паралельних конкурсних програмах. Незважаючи на активний збір коштів та значну фінансову підтримку української кіногалузі.  

Західний світ та російські олігархі ідуть на дно

Несподівано і досить випадково слово за Україну замовив відомий американський актор Вудді Херельсон. Це відбулося ще до того, як гротескна комедія/драма “Triangle of Sadness” шведського режисера Рубена Естлунла, де він зіграв одну з головних ролей, отримала головний приз фестивалю - Золоту пальмову гілку.

"Трикутник печалі" Рубена Ослунда - про світ, який іде на дно

Нагадаємо, що фільм-переможець починається як пародія на світ моди та соцмереж, в якому живе молода пара з модельного бізнесу. А «Трикутник печалі» у перших сценах – це мімічна зморшка між бровами над носом, яку часто імітують моделі та фотосесій. Одного дня хлопець і дівчина вирушають у круїз на розкішній яхті, що зібрала туристів-багатіїв з усього світу. Згодом глядачі розуміють: судно чекає катастрофа, разом з усіма пасажирами та їхніми цінностями – моральними та матеріальними.

У стрічці Херельсон грає капітана-антикапіталіста: разом з російським олігархом, гостем яхти, який теж розчарований у цінностях сучасного світу, він не лише «не помічає» сигналів незворотної катастрофи, а й своєю бездіяльністю і пиятикою сприяє їй.   хоча фільм знімався задовго до війни з перервами на коронавірус, у теперішній ситуації він є ніби пророчим: добробут впорядкованого західного світу може щохвилини закінчитися крахом.

На прес-конференції Хеарельсон натякнув, що війни відбуваються з мовчазної згоди капіталістичної еліти, поставивши війну в Афганістані, В’єтнамі, Іраку та Україні в один ряд. У  самому фільмі звучать марксистські цитати, зокрема і про заробіток на війні. З одного боку, це добре, що у гламурних Каннах піднято теми війни та її осуду. З іншого боку, існує імовірність, що іноземна аудиторія може сприйняти війну в Україні як черговий переділ територій і заробіток на війні сильними світу цього, знімаючи такими чином відповідальність з росії за геноцид українського народу та звірства, катування, котрі протирічать будь-яким законам війни і цивілізованого європейського світу.

Адже попри антивоєнні значки, жовто-блакитні кольори та заклики припинити війну та підтримати Україну, особливу відзнаку Канського фестивалю документального фільму "Маріуполіс 2" загиблого литовського режисера Мантаса Кведарачавичусасеред – серед його іноземних учасників не так багато тих, хто знає і розуміє, що таке реальна, а не кіношна війна.

Про любов, дітей, сільраду і ОТГ

Під час останнього відрядження до Луцька я, прогулюючись містом, пройшла повз місцевий ЦНАП – Центр надання адміністративних послуг. Звідти вийшла молода пара з дитиною. На  незадоволений буркіт чоловіка «А що – доведеться займати чергу?», жінка лагідно відповіла: «Ні, звісно. Отримуєш талончик і там зазначено час».

Ця ситуація – хороший приклад певних позитивних змін, які відбуваються в нашій державі, коли громадянам стає простіше отримати базові послуги. Особливо мешканцям маленьких міст і сіл завдяки - створенню об’єднаних територіальних громад. Зареєструвати дитину, отримати довідку – і все це – у межах громади, без прив’язки до райцентру. Економія часу, зусиль, ресурсів!

 

«Децентралізація», «створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ)», «додаткові повноваження» – ти можеш це почути зараз на кожному кроці… Але що означають всі ці «розумні» терміни, про які говорять по радіо і телевізору, пишуть в Інтернеті? Що всі ці зміни будуть означати конкретно для тебе і для твоєї родини?

В Киеве прошло Steel Workout Show, где украинцы соревновались за звание наисильнейшего уличного спортсмена

В эти выходные в ТЦ «Городок» прошел Steel Workout Show, где украинцы соревновались за звание наисильнейшего уличного спортсмена.

В категории «мужчины» победа осталась за одесситом Григорием Завадским, который справился со всеми заданиями за 1,12 минут. 

Самой неожиданной победительницей состязаний стала семилетняя Николь Князева, которая установила новый мировой рекорд по спортивному нормативу воркаута – подтягивания с весом.

Николь подтянулась 14 раз с весом 6 кг, и сделала одно подтягивание с весом в 10 кг. Именно это стало абсолютным мировым рекордом среди спортсменов в ее возрастной категории.

От Ryanair - с любовью! 10 "крутых" ПР-кампаний авиаперевозчика

"А вы знали, что Ryanair во главе с их гендиром Майклом О'Лири -  практически гениальные пиарщики, сопоставимые по уровню эпатажа и креатива с самим Ричардом Бренсоном?" - такой вопрос задает читателям на своей страничке в Facebook Управляющий партнёр агентства prcom Елена Яковенко.

Например, в 2009 году компания разрешила пассажирам использовать свои мобильные телефоны в полете. Ради продвижения этой новости Майкл оделся в промо-костюм мобильного телефона. О'Лири вообще любит переодевания. Чтобы отпраздновать открытие новых направлений из Стокгольма он нарядился как викинг. Также гендир имел смелость позировать в бикини для благотворительного календаря Ryanair, который выходит каждый год и известен тем, что в нем снимаются стюардессы авиакомпании практически в неглиже.

В 2006 году Ryanair организовала пресс-конференцию призывая правительство Великобритании восстановить обычные процедуры безопасности в аэропортах страны. Рядом с О'Лири во время пресс-конференции находился двойник Уинстона Черчиля и британский флаг с надписью «Keep Britain Flying».

USAID провели у Львові практикум з енергоефективності для журналістів західного регіону

Енергоефективність - одна з важливих тем в українських медіа. І мова не лише про значні кошти, які Україна зможе заощадити, впровадивши енергоефективні технології. Насамперед - це дружнє ставлення до довкілля, добробут та здоров'я людей.

6 липня проект USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» та Український освітній центр реформ запросив журналістів західного регіону до Львова, щоб взяти участь у  дводенному тренінгу «Головне про енергоефективність у ЗМІ».

Коло питань 
Під час події учасники разом з експертами докладно розглянули питання енергоефективності будівель, дізнатись про базові питання управління багатоквартирним будинком (правильний, на думку експертів, термін замість "багатоповерховий"), а також разом з експертами обговорили основні "за" і "проти" щодо ОСББ. 

У Києві вшосте відбувся Шведсько-український бізнес-форум

У Києві вшосте відбувся Шведсько-український бізнес-форум

15 червня 2017 року у Києві відбувся Шведсько-український бізнес-форум, організований Посольством Швеції в Україні за підтримки шведської бізнес-спільноти. Представники ділової та бізнесової спільноти обох країн вже шостий рік поспіль зустрічаються в столиці України, щоб обмінятися передовим досвідом в різних галузях. Темою цьогорічної зустрічі стало укріплення економічних взаємовідносин між двома країнами. Під гаслом «Швеція-Україна: зростаємо разом» пройшли панельні дискусії, що презентували перспективні сектори української економіки і шведські рішення для потреб українського ринку.

Цього року у заході взяли участь Посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом, міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстрьом, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкевічус, перший Віце-прем’єр-міністр та міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів та інші. Крім українських та шведських урядовців до участі у форумі долучилися й представники бізнесу. Свої кейси презентували спікери таких всесвітньо відомих брендів, як Ericsson, Scania, SEB Corporate Bank, Sigma Software, SKF тощо.

Министр инфраструктуры Владмир Омелян обещает больше бетонных дорог

23-25 мая 2017г. в Киеве состоялась VII Международная конференция «UkrCemFor 2017», посвященная важным аспектам развития цементной промышленности в Украине и в мире. Она стала серьезной площадкой для дискуссий власти, ученых, транспортников, строителей, производителей оборудования и не только нашей страны, но и Европы.

Участниками конференции среди прочих стали все пять цементных компаний полного цикла с Украины  (CRH Group, Ивано-Франковск Цемент, Dyckerhoff Украина, Heidelbergcement Украина, Евроцемент Украина), а также Всемирный банк, ЕБРР. Организатор форума – Ассоциация производителей цемента Украины «Укрцемент».