Війна – не кіно: післямова до Канського фестивалю

У травні на Лазуровому узбережжі Франції закінчився 75-й ювілейний Канський кінофестиваль. Одним з головних питань, яке під час події цікавило багатьох українських кіношників та журналістів, що взяли участь у ньому, було те, чи готові організатори та міжнародний кіносвіт до cancel Russia – відміни або повного ігнорування країни-агресора та її культури щонайменше на час війни. Відповіді поки що не на користь України.     

30 травня на Луганщині під час евакуації українських громадян росіяни був убитий французький оператор телеканалу BFMTV Фредеріка Леклерк Імхофф. За годину президент Франції Емануель Макрон написав на своїй сторінці у Facebook, що журналіст зазнав поранення, коли був змушений тікати на гуманітарному авто разом з цивільними «від російських бомб».

17 травня, коли на Лазуровому узбережжі Франції відкрився один з найпрестижніших кінофестивалів, в українській «Десні» вбили щонайменше 87 українських військових. Літаком з Києва до  найближчого до Канн аеропорту – приблизно три години. Отже, усього за три-чотири години від місць запеклих боїв та обстрілів ракетами була гламурна набережна Круазетт, світові кінозірки та величезні натовпи туристів, котрі хотіли побачити і сфотографувати бодай здалеку відомих кіноакторів.

І хоча на урочистому відкритті з онлайн-промовою виступив наш президент, війна в Україні не особливо змінює життя у Франції, зокрема і культурне.  Адже перший Канський фестиваль, запланований на 1 вересня 1939 року, після нападу Гітлера на Польщу був скасований організаторами і відновлений лише у 1946 році, після закінчення Другої світової.

Чайковський приїздив у Київ, але це був не Київ

Країна-агресор, ініціатор, теперішньої війни, на перший погляд, не була представлена у Каннах, а російським журналістам було відмовлено в акредитації. Однак вже на другий день фестивалю відбулась прем’єра стрічки  Кіріла Сєрєбрєнікова «Жена Чайковського» – про композитора, котрий за походженням був українцем. За сюжетом він навіть приїжджає до Києва, хоч як у приватній розмові зазначив один з британських журналістів, котрий переглянув фільм, «не було помітно, що це Київ, це були просто кімнати будинку».

Не було помітно і те, що Серебряніков засуджує війну: його «нет войне» надто загальне. А коментар про потребу співчуття та допомоги російським солдатам, що воювали проти України, може вважатися схваленням російської агресії. Серебряніков – друг Суркова і його ніби політичний  «домашній арешт» був надто дивним, адже під час нього він зняв щонайменше дві картини. І все-таки у Каннах він отримав червону доріжку і прес-конференцію як «опальний» режисер (хоча до таких він звісно не належить).

Організатори фестивалю, напевне, висловили у такий спосіб поширену ліберальну позицію: ми проти «злочинної влади», а не опозиційної російської культури. Тобто де факто під час війни Канни не відмінили російську культуру, а дали їй зелене світло, дозволяючи таким чином країні-агресору і далі позитивно себе позиціонувати на міжнародній інтелектуальній арені.

А от справжнім ляпасом Україні можна вважати вручення Сергію Лозниці у такий час нагороди France Culture за внесок у кіномистецтво. Білорус за походженням Лозниця, котрий чомусь продовжує називати себе українським режисером через те, що колись мешкав у Києві, давно живе у Німеччині та ніколи не відвідував теперішні місця російських військових злочинів, свою промову використав не на підтримку України, а на захист російської культури, якій абсолютно нічого не загрожує. У той час як росіяни бомблять українські музеї та вбивають українських митців та їхніх близьких.

За кілька днів до цього українським павільйоні було проведено дискусію «Відміна російської культури: кіно як інструмент російської пропаганди і війни», одним з головних спікерів якої виступив Андрій Халпахчі. Зокрема, увагу присутніх було звернено на те, що задовго до війни російське кіно зображувало українців та інші національності відсталими і мершовартісними («Брат», «Тарас Бульба», «Крим»). Ті месседжі, які добре  прочитуються українцями і обурюють їх, на жаль, були мало зрозумілі західному світу.

Подія була дуже змістовною, та вона не отримала потужного розголосу і великої аудиторії  або через недостатню ПР-підтримку, або через те, що іноземні кіношники та журналісти були занурені у фестивальне життя. А війна в Україні вочевидь не є важливим питанням в їхній картині світу. Незважаючи на кількахвилинні овації та теплий прийом двох українських фільмів – «Памфір» та «Бачення метелика», які були представлені у двох паралельних конкурсних програмах. Незважаючи на активний збір коштів та значну фінансову підтримку української кіногалузі.  

Західний світ та російські олігархі ідуть на дно

Несподівано і досить випадково слово за Україну замовив відомий американський актор Вудді Херельсон. Це відбулося ще до того, як гротескна комедія/драма “Triangle of Sadness” шведського режисера Рубена Естлунла, де він зіграв одну з головних ролей, отримала головний приз фестивалю - Золоту пальмову гілку.

"Трикутник печалі" Рубена Ослунда - про світ, який іде на дно

Нагадаємо, що фільм-переможець починається як пародія на світ моди та соцмереж, в якому живе молода пара з модельного бізнесу. А «Трикутник печалі» у перших сценах – це мімічна зморшка між бровами над носом, яку часто імітують моделі та фотосесій. Одного дня хлопець і дівчина вирушають у круїз на розкішній яхті, що зібрала туристів-багатіїв з усього світу. Згодом глядачі розуміють: судно чекає катастрофа, разом з усіма пасажирами та їхніми цінностями – моральними та матеріальними.

У стрічці Херельсон грає капітана-антикапіталіста: разом з російським олігархом, гостем яхти, який теж розчарований у цінностях сучасного світу, він не лише «не помічає» сигналів незворотної катастрофи, а й своєю бездіяльністю і пиятикою сприяє їй.   хоча фільм знімався задовго до війни з перервами на коронавірус, у теперішній ситуації він є ніби пророчим: добробут впорядкованого західного світу може щохвилини закінчитися крахом.

На прес-конференції Хеарельсон натякнув, що війни відбуваються з мовчазної згоди капіталістичної еліти, поставивши війну в Афганістані, В’єтнамі, Іраку та Україні в один ряд. У  самому фільмі звучать марксистські цитати, зокрема і про заробіток на війні. З одного боку, це добре, що у гламурних Каннах піднято теми війни та її осуду. З іншого боку, існує імовірність, що іноземна аудиторія може сприйняти війну в Україні як черговий переділ територій і заробіток на війні сильними світу цього, знімаючи такими чином відповідальність з росії за геноцид українського народу та звірства, катування, котрі протирічать будь-яким законам війни і цивілізованого європейського світу.

Адже попри антивоєнні значки, жовто-блакитні кольори та заклики припинити війну та підтримати Україну, особливу відзнаку Канського фестивалю документального фільму "Маріуполіс 2" загиблого литовського режисера Мантаса Кведарачавичусасеред – серед його іноземних учасників не так багато тих, хто знає і розуміє, що таке реальна, а не кіношна війна.

Про любов, дітей, сільраду і ОТГ

Під час останнього відрядження до Луцька я, прогулюючись містом, пройшла повз місцевий ЦНАП – Центр надання адміністративних послуг. Звідти вийшла молода пара з дитиною. На  незадоволений буркіт чоловіка «А що – доведеться займати чергу?», жінка лагідно відповіла: «Ні, звісно. Отримуєш талончик і там зазначено час».

Ця ситуація – хороший приклад певних позитивних змін, які відбуваються в нашій державі, коли громадянам стає простіше отримати базові послуги. Особливо мешканцям маленьких міст і сіл завдяки - створенню об’єднаних територіальних громад. Зареєструвати дитину, отримати довідку – і все це – у межах громади, без прив’язки до райцентру. Економія часу, зусиль, ресурсів!

 

«Децентралізація», «створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ)», «додаткові повноваження» – ти можеш це почути зараз на кожному кроці… Але що означають всі ці «розумні» терміни, про які говорять по радіо і телевізору, пишуть в Інтернеті? Що всі ці зміни будуть означати конкретно для тебе і для твоєї родини?

В Киеве прошло Steel Workout Show, где украинцы соревновались за звание наисильнейшего уличного спортсмена

В эти выходные в ТЦ «Городок» прошел Steel Workout Show, где украинцы соревновались за звание наисильнейшего уличного спортсмена.

В категории «мужчины» победа осталась за одесситом Григорием Завадским, который справился со всеми заданиями за 1,12 минут. 

Самой неожиданной победительницей состязаний стала семилетняя Николь Князева, которая установила новый мировой рекорд по спортивному нормативу воркаута – подтягивания с весом.

Николь подтянулась 14 раз с весом 6 кг, и сделала одно подтягивание с весом в 10 кг. Именно это стало абсолютным мировым рекордом среди спортсменов в ее возрастной категории.

От Ryanair - с любовью! 10 "крутых" ПР-кампаний авиаперевозчика

"А вы знали, что Ryanair во главе с их гендиром Майклом О'Лири -  практически гениальные пиарщики, сопоставимые по уровню эпатажа и креатива с самим Ричардом Бренсоном?" - такой вопрос задает читателям на своей страничке в Facebook Управляющий партнёр агентства prcom Елена Яковенко.

Например, в 2009 году компания разрешила пассажирам использовать свои мобильные телефоны в полете. Ради продвижения этой новости Майкл оделся в промо-костюм мобильного телефона. О'Лири вообще любит переодевания. Чтобы отпраздновать открытие новых направлений из Стокгольма он нарядился как викинг. Также гендир имел смелость позировать в бикини для благотворительного календаря Ryanair, который выходит каждый год и известен тем, что в нем снимаются стюардессы авиакомпании практически в неглиже.

В 2006 году Ryanair организовала пресс-конференцию призывая правительство Великобритании восстановить обычные процедуры безопасности в аэропортах страны. Рядом с О'Лири во время пресс-конференции находился двойник Уинстона Черчиля и британский флаг с надписью «Keep Britain Flying».

USAID провели у Львові практикум з енергоефективності для журналістів західного регіону

Енергоефективність - одна з важливих тем в українських медіа. І мова не лише про значні кошти, які Україна зможе заощадити, впровадивши енергоефективні технології. Насамперед - це дружнє ставлення до довкілля, добробут та здоров'я людей.

6 липня проект USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» та Український освітній центр реформ запросив журналістів західного регіону до Львова, щоб взяти участь у  дводенному тренінгу «Головне про енергоефективність у ЗМІ».

Коло питань 
Під час події учасники разом з експертами докладно розглянули питання енергоефективності будівель, дізнатись про базові питання управління багатоквартирним будинком (правильний, на думку експертів, термін замість "багатоповерховий"), а також разом з експертами обговорили основні "за" і "проти" щодо ОСББ. 

У Києві вшосте відбувся Шведсько-український бізнес-форум

У Києві вшосте відбувся Шведсько-український бізнес-форум

15 червня 2017 року у Києві відбувся Шведсько-український бізнес-форум, організований Посольством Швеції в Україні за підтримки шведської бізнес-спільноти. Представники ділової та бізнесової спільноти обох країн вже шостий рік поспіль зустрічаються в столиці України, щоб обмінятися передовим досвідом в різних галузях. Темою цьогорічної зустрічі стало укріплення економічних взаємовідносин між двома країнами. Під гаслом «Швеція-Україна: зростаємо разом» пройшли панельні дискусії, що презентували перспективні сектори української економіки і шведські рішення для потреб українського ринку.

Цього року у заході взяли участь Посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом, міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстрьом, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкевічус, перший Віце-прем’єр-міністр та міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів та інші. Крім українських та шведських урядовців до участі у форумі долучилися й представники бізнесу. Свої кейси презентували спікери таких всесвітньо відомих брендів, як Ericsson, Scania, SEB Corporate Bank, Sigma Software, SKF тощо.

Министр инфраструктуры Владмир Омелян обещает больше бетонных дорог

23-25 мая 2017г. в Киеве состоялась VII Международная конференция «UkrCemFor 2017», посвященная важным аспектам развития цементной промышленности в Украине и в мире. Она стала серьезной площадкой для дискуссий власти, ученых, транспортников, строителей, производителей оборудования и не только нашей страны, но и Европы.

Участниками конференции среди прочих стали все пять цементных компаний полного цикла с Украины  (CRH Group, Ивано-Франковск Цемент, Dyckerhoff Украина, Heidelbergcement Украина, Евроцемент Украина), а также Всемирный банк, ЕБРР. Организатор форума – Ассоциация производителей цемента Украины «Укрцемент».

Без пластика: Visa и ПриватБанк представили инновационную систему мобильных платежей Visa Token Service - накануне национализации

E-технологии в Украине идут вперед и это радует. Ведь именно доступные и понятные сервисы укрепляют позиции среднего класса, который является основой здоровго общества.

Доброволец из числа присутствующих протестировала новый сервис

Компания Vısa и ПриватБанк объявили о запуске нового бесконтактного электронного кошелька, который позволит владельцам карт Visa расплачиваться за покупки и услуги с помощью смартфона в обычных POS-терминалах - в понедельник 12 декабря. А через неделю, 19 декабря, банк нацинализировали.

Чтобы заплатить за покупки смартфоном, нужно активировать в приложении бесконтактную оплату и поднести смартфон к торговому терминалу вместо карты. Устройство должно поддерживать NFC, иметь операционную систему Android 4.4 или выше и установленное приложение Privat24. 

Эта технология была продемострирована журналистам и блоггерам на презентации в бизнес-центре "Сенатор" 12 декабря. Менеджер Привата на глазах у публики купила при помощи смартфона кофе в рядом стоящем автомате. Впрочем, по-моему, безконтактные платежи все же не новинка, и на некоторых станциях киевского метро уже можно оплатить поездку смартфоном или часами.

Фильм «Гніздо горлиці»: украинки драют санузлы в Италии и привозят домой в подоле «итальянцев». А что украинские мужья?

В начале ноября в Украине прошло несколько допремьерных показов украинской мелодрамы «Гнездо горлицы» о наших заробітчанах. Картина - экранизация книги черновицкого писателя Василия Мельника, победившей на конкурсе «Коронация слова — 2012». На пресс-показе в киевском кинотеатре «Оскар»  фильм посмотрела и я – и вот мои впечатления.

Прокат фильма (реж. Т. Ткаченко) был ожидаем, т.к. ранее был отмечен «Золотым Дюком» на VII Одесском кинофестивале-2016. В главной роли Дарины снялась ведущая актриса Молодого театра Римма Зюбина и свою работа она сделала блестяще.

Отметим, что в этом фильме - последняя роль талантливого актера Виталия Линецкого (муж Дарины Дмытро), трагически погибшего летом 2014 года в разгар съемочного процесса. Что, по словам ,съемочной группы внесло коррективы в сюжет. Возможно, не в пользу фильма.

Капитализм и Депрессия: или почему мы отдаем свои деньги психологам и аптекам?

Те, кто активно пользуются соцсетями, наверняка заметили, сколько в последнее время предлагается разнообразных психологических консультаций, «терапевтических» семинаров, коуч-сессий, тренингов по «личной эффективности» и прочего-прочего, цель которых – заврачевать душевные раны и помочь обрести новый путь в жизни.

Наверное, такое количество «ловцов человеческих душ» говорит об одном: члены нашего общества испытывают большие психологические проблемы, а может быть даже имеют психические расстройства.

Только вот жаль, что зачастую лечат их не медики и профессионалы, а случайные люди, которые умеют красиво говорить и убеждать – беря за это немалые деньги! Однако, многие могли бы помочь себе сами, осознав, что причины той же ДЕПРЕССИИ кроются, в том числе, в диком капитализме и культе потребления, который во всю царит и в современной Украины.

Депрессию вполне можно побороть, если изменить систему своих ценностей и сказать твердое «НЕТ» обществу потребления. А простыми словами задать себе вопрос: а не упаду ли я рано или поздно как загнанная лошадь, чтобы купить то, без чего вполне можно обойтись?  

Об обществе потребления мы еще поговорим, а пока я подаю реферат статьи Георгия Комарова. Читайте и не болейте, ибо душевные недомогания приводят к физическим, а там уж – замкнутый круг….

Слово Г. Комарову: «Депрессия вместе с иными расстройствами эмоциональной сферы, зависимостями, расстройствами пищевого поведения и т. д. в совокупности давно держит первые места в эпидемиологических отчетах. По прогнозам ВОЗ, к 2020 году депрессия выйдет на первое место в мире среди всех болезней, обогнав сегодняшних лидеров: инфекционные и сердечно-сосудистые заболевания [1].

Успешный бизнесмен посоветовал мне больше зарабатывать и … сделал себе чай из пакетика, затыренного на фуршете

Говорят, что жизнь – лучший учитель, а ее примеры весьма красноречивы. И разве с этим поспоришь?

Сегодняшний день настроил меня на волну энергосбережения и прямо с утра я отправилась на инвестиционный форум по энергоэффективности в НСК «Олимпийский».

Кто посещает подобные мероприятия, тот знает, что они начинаются с регистрации и «вітальної кави»  - первой ступени социализации и такого себе «якорька», мотивирующего прийти вовремя.

Вот и я пришла аккурат в окончание кофепития и поедания печения, во время которого за столиком познакомилась с весьма обаятельным бизнесменом лет 45, судя по бейджу – директором одной из частных компаний отрасли.

Эффективность эффективностью, а мужчина – всегда мужчина и вот уж ясный взор визави обращен ко мне, а все коллеги по цеху пошли в зал занимать места… Слово за слово, и мы уже говорим о моем  новом блоге. Он – все внимание, я – со своим средним классом и как ему живется тяжело. Он мне – что он всего добился сам, ведь в …. году у него не было и 50 копеек на троллейбус, я ему – как мне тяжело живется, когда "доллар по 26".

«Вы, Наталия, по-больше работайте и позитивней смотрите на мир, - дает мне совет мистер Х. – Берите ответственность на себя, так делаю я», - мой визави откланялся и протянув свою визитку исчез из виду.

Политолог Петр Вознюк: почему политическая и финансовая верхушка "жертвует" средним классом

Свой блог, посвященный антиглобализму и осмысленному образу жизни, свободному от сервильности, корпоративных мифов и ложных ценностей капиталистического или пост-индустриального мира хочу начать с перепоста уважаемого мной политолога и философа, кандидата политологических наук Петра Вознюка. 

Итак, в фокусе внимания средний класс и что с ним будет при нынешнем положении вещей в Украине. Оригинал текста находится тут. Впервые опубликован на сайте liga.net в разделе "Мнения".

Говорит Петро Вознюк:

Капитализм по определению экстенсивен. Все территории некапиталистического развития в той или иной временной перспективе должны быть включены в его глобальную систему на правах периферии - как сфера экспорта товаров и капитала, а также источник необходимых ресурсов (в т.ч. дешевой рабочей силы). 

Причем "под нож" идут преимущественно средние слои общества таких периферийных зон. Их правящая верхушка на определенных условиях может быть допущена в круг "избранных" - если сама не сопротивляется капиталистической колонизации. Ну а откровенные социальные аутсайдеры - они всегда аутсайдеры, им терять особо нечего, что так, что эдак... Вспомним: после краха социалистической системы наиболее пострадал и понизился в статусе именно тогдашний средний класс - научные работники, педагоги, врачи, инженеры, сотрудники бесчисленных НИИ, часть военных (особенно офицерский корпус). 

Но сегодня свободных для капиталистической экспансии территорий, по сути, не осталось. "Под нож" должен идти кто-то из "своих". Кто? Очевидно, опять-таки средний класс - предприниматели мелкого и среднего звена, представители гуманитарной сферы ("творческая интеллигенция"), часть бизнес-персонала. 

Недаром социологи вовсю трубят о "размывании" современного среднего класса, меньшая часть которого инкорпорируется в верхушку, тогда как куда более значительная - все больше скатывается в безнадежные аутсайдеры (разорение, безработица, прекаризация). Кто не первый - тот уже не второй. То же, кстати, справедливо и для международных отношений: если вы не великая держава, то уже почти наверняка и не "средняя", если вам не удалось закрепиться, так сказать, в "высшей лиге" мировой политики, то очень скоро вы не будете играть и в постепенно упраздняемой "первой лиге", максимум - среди региональных "любителей". 

А чтобы приносимые в жертву "середняки" не поняли все раньше времени и, чего доброго, не вздумали "взбрыкнуть", их старательно отвлекают, развлекают и подкармливают. Тут уж любые средства хороши - от индустрии потребления и развлечений до модных интеллектуальных "движей" для продвинутых "креаклов" и громких деклараций политиков о значимости среднего класса и приверженности делу его укрепления.

Более того: именно на средний класс верхушка, пока суть да дело, пытается как минимум частично переложить бремя материальной поддержки социальных "низов", активно популяризируя всевозможные массовые благотворительные и волонтерские практики. Тогда как любая общественная благотворительность должна быть прерогативой наиболее обеспеченных групп как единственных реальных бенефициаров (выгодополучателей) нынешнего социального беспредела. 

Впрочем, ничего удивительного: скот перед убоем тоже отвлекают и кормят. 

Когда-то на Руси особо почитался свинорез, который перед убоем ходил за свиньей, ублажал, ласкал ее, а в момент, когда она от удовольствия задирала свой хвостик, точным ударом лишал ее жизни (по этому торчащему хвостику знатоки определяли, какую тушу стоит покупать, а какую - нет)...